Крипто проти Fiat: у чому різниця?

На початку існування біткойна його часто з гумором називали «чарівними інтернет-грошима». Хоча ця фраза може викликати відчуття містики, у біткойнах чи інших криптовалютах немає нічого магічного. Вони працюють на системах, які відрізняються від традиційних фінансових механізмів, пропонуючи новий вид валюти на основі передових технологій.

Щоб по-справжньому зрозуміти значення криптовалюти, важливо зрозуміти, як вона порівнюється з традиційними фіатними валютами, які випускаються урядами та центральними банками. Незалежно від того, чи плануєте ви використовувати криптовалюту для транзакцій чи розглядаєте її як інвестицію, відмінності між цими двома формами грошей є фундаментальними.

І криптовалюти, і фіатні гроші мають спільну мову — їх можна використовувати як засіб платежу та збереження вартості. Вони також покладаються на довіру споживачів, щоб функціонувати як засіб обміну. Однак способи їх роботи значно відрізняються.

Фіатні гроші управляються та регулюються центральними органами влади, такими як національні банки, які контролюють їх пропозицію та обіг. Навпаки, біткойн та інші криптовалюти децентралізовані. Біткойн, наприклад, генерується за допомогою процесу, відомого як майнінг, який забезпечує його розповсюдження без залежності від центральної організації.

Однією з головних переваг біткойна є його незмінність. Після завершення транзакції вона стає незворотною, що гарантує, що одна монета не може бути витрачена двічі. Така захищеність від несанкціонованого доступу підвищує довіру, оскільки транзакції не можна скасувати або повернути плату, на відміну від багатьох платіжних систем на основі платіжних операцій.

У цій статті ми глибше зануримося в основні відмінності між криптовалютами та фіатними грошима, допоможемо вам зрозуміти їхні плюси та мінуси та те, як кожна з них може вписатися у фінансове майбутнє.

Що таке фіатні гроші?

На відміну від товарних грошей, які отримують свою вартість від матеріалу, з якого вони виготовлені, наприклад золота , срібла чи інших матеріальних активів, державні гроші не мають внутрішньої вартості. Його вартість встановлюється постановою уряду, оскільки він оголошується законним платіжним засобом для фінансових операцій. Фіатні гроші забезпечуються довірою людей до органу, що їх видав, а не фізичним товаром.

Однією з ключових проблем, пов’язаних із фіксованими грошима, є інфляція, тобто поступове підвищення загального рівня цін на товари та послуги з часом. Інфляція знижує купівельну спроможність грошей, що робить її ключовим аспектом будь-яких дискусій навколо фіатної валюти. Ще одна центральна концепція, пов’язана з фіатними грошима, — процентні ставки. Ці ставки, встановлені центральними банками або на які впливають центральні банки, визначають вартість запозичень або віддачу від заощаджень, таким чином безпосередньо впливаючи на економіку.

Центральні банки використовують монетарну політику для управління цими факторами, намагаючись знайти баланс між контролем над інфляцією та економічним зростанням. Наприклад, вони можуть підвищувати процентні ставки для боротьби зі зростанням інфляції або знижувати їх, щоб стимулювати запозичення та інвестиції під час економічного спаду. Цей акт балансування є життєво важливим для підтримки стабільної та здорової економіки, гарантуючи, що інфляція не виходить з-під контролю, одночасно сприяючи сталому зростанню.

Роль центральних банків

Центральні банки є основою фінансової системи країни, відіграючи життєво важливу роль в управлінні бумажними грошима. До їх основних обов’язків входить:

Випуск валюти: центральні банки є єдиним органом, відповідальним за виробництво та розповсюдження фізичної валюти, гарантуючи її відповідність стандартам якості та безпеки.
Монетарна політика: вони розробляють і впроваджують політику, яка впливає на пропозицію грошей, інфляцію та економічну стабільність. За допомогою таких інструментів, як коригування процентної ставки та операції на відкритому ринку, вони керують економічним кліматом.
Кредитор останньої інстанції: у часи фінансової скрути центральні банки діють як гарантії для комерційних банків, надаючи ліквідність для запобігання краху системи.
Банківський нагляд і регулювання: Центральні банки здійснюють нагляд за банківським сектором, встановлюючи правила для забезпечення фінансової стабільності та захисту вкладників.
Управління іноземною валютою: Центральні банки керують валютними резервами країни, стабілізуючи вартість валюти та підтримуючи міжнародну торгівлю.
Контроль процентних ставок: вони мають повноваження встановлювати базові процентні ставки, які впливають на вартість запозичень у всій економіці, від індивідуальних позик до корпоративних інвестицій.
Операції на відкритому ринку: купуючи або продаючи державні облігації, центральні банки можуть контролювати короткострокові процентні ставки та пропозицію грошей.
Стабільність фінансової системи: Центральні банки відстежують ризики для фінансової системи, вживаючи превентивних заходів для запобігання кризам.
Нагляд за платіжними системами: вони забезпечують безпеку та ефективність національних платіжних систем, сприяючи плавним транзакціям між підприємствами та фізичними особами.

За допомогою цих механізмів центральні банки забезпечують економічну стабільність нації. Їхні рішення мають далекосяжні наслідки для інфляції, процентних ставок і загального економічного добробуту.

Товарні гроші проти фіатних грошей

Ключова відмінність між товарними грошима та платними грошима полягає в їхньому джерелі вартості. Товарні гроші мають внутрішню вартість, оскільки вони пов’язані з фізичним активом, таким як золото чи срібло. Фіатні гроші, з іншого боку, покладаються на довіру до уряду-емітента або центральної влади, оскільки вони не мають власної вартості.

Сучасні економіки переважно використовують бумажні гроші, оскільки вони забезпечують більшу гнучкість в управлінні економікою. Наприклад, центральні банки можуть регулювати пропозицію грошей на основі економічних умов, що було б неможливо з валютами, забезпеченими товарами. Однак ця гнучкість пов’язана з відповідальністю за ретельне управління. Помилки можуть призвести до інфляції або дефляції, що може дестабілізувати економіку.

У сучасну цифрову епоху фіатні гроші також перетворилися на цифрову форму, а центральні банки зараз вивчають цифрові валюти центральних банків (CBDC) як сучасне рішення для доповнення традиційної готівки та сприяння фінансовій доступності. Цей крок має на меті підвищити ефективність платіжних систем і запропонувати підтримувану державою альтернативу криптовалютам.

Стейблкойни – перетин криптовалют і фіатних грошей

Стайблкойни — це унікальний клас цифрових валют, розроблений для подолання розриву між волатильністю криптовалют і стабільністю традиційних фіатних валют. Ці монети зазвичай прив’язані до певної фіатної валюти, як-от долар США (USD) або євро (EUR), і забезпечені резервами, які гарантують, що їх вартість залишається постійною. Зберігаючи співвідношення 1:1 із базовим фіатним аналогом, стейблкойни пропонують найкраще з обох світів: швидкість, безпеку та безмежний характер криптовалют у поєднанні зі стабільністю та надійністю традиційних валют.

Стайблкойни стають важливим інструментом у швидкозмінному цифровому фінансовому ландшафті, особливо в децентралізованих фінансових екосистемах (DeFi). Вони забезпечують швидші та дешевші міжнародні операції, зменшують потребу в посередниках і забезпечують стабільний засіб обміну, що є особливо цінним у регіонах із нестабільною місцевою валютою.

Існують різні типи стейблкойнів: забезпечені фіатною заставою (забезпечені резервами фіатної валюти), забезпечені криптовалютою (забезпечені іншими криптовалютами) та алгоритмічні стейблкойни (які покладаються на розумні контракти для управління попитом і пропозицією). Кожен тип служить різним цілям і має свій набір переваг і ризиків.

Стайблкойни популярні не лише для повсякденних транзакцій, але й як інструмент для трейдерів цифрових активів, щоб легко переходити та виходити з більш мінливих криптовалют без конвертації назад у фіат. Це зробило їх ключовим інструментом на біржах криптовалют і торгових платформах, забезпечуючи безпечнішу гавань під час коливань ринку.

На додаток до існуючих стейблкойнів, центральні банки в усьому світі все більше вивчають цифрові валюти центральних банків (CBDC). Ці державні цифрові валюти підтримуватимуться державою та забезпечуватимуть стабільність, подібну до фіатних валют, але в повністю цифровій формі, потенційно змінюючи глобальні платіжні системи та ще більше стираючи межі між традиційними та цифровими фінансами.

Що таке криптовалюти?

Криптовалюти — це децентралізовані цифрові активи, які функціонують як засіб обміну, дозволяючи здійснювати транзакції безпосередньо між окремими особами без потреби в посередниках, таких як банки чи фінансові установи. Побудовані на основі технології блокчейн, криптовалюти пропонують прозорість, безпеку та незмінність, що робить їх інноваційною альтернативою традиційним фінансовим системам.

На відміну від фіатних грошей, які піддаються інфляції та можуть бути надруковані на розсуд центральних банків, багато криптовалют мають фіксовані запаси. Біткойн, перша і найвідоміша криптовалюта, має обмежений запас у 21 мільйон одиниць, що робить його дефляційним за своєю природою та навіть більш дефіцитним, ніж традиційні активи, такі як золото. Цей дефіцит сприяв репутації біткойна як «цифрового золота» та засобу збереження вартості, особливо в періоди економічної невизначеності.

Окрім біткойна, існують тисячі інших криптовалют, які часто називають альткойнами, які служать різним цілям у цифровій економіці. Деякі зосереджені на конфіденційності (наприклад, Monero), інші призначені для швидших платежів (наприклад, Litecoin), а багато підтримують децентралізовані програми (наприклад, Ethereum). Кожна криптовалюта працює у власній екосистемі, надаючи користувачам низку варіантів на основі їхніх конкретних потреб.

У міру розвитку криптовалютного ландшафту з’являються нові варіанти використання та технології, такі як децентралізоване фінансування (DeFi) і незамінні токени (NFT), що ще більше розширює роль цифрових активів у глобальних фінансах. Однак децентралізований характер криптовалют також створює проблеми з регулюванням, оскільки уряди та установи працюють над встановленням чітких рамок для їх інтеграції в більш широку фінансову систему.

Чи регулюються криптовалюти?

Регулювання криптовалюти є складною сферою, що розвивається, і суттєво відрізняється в різних країнах. Деякі країни взяли на озброєння цифрові активи, встановивши чіткі нормативні рамки, тоді як інші наклали суворі обмеження або прямі заборони, що відображає їхню обережну чи скептичну позицію щодо сектора. Оскільки глобальний інтерес до криптовалют зростає, регулювання продовжує адаптуватися до технологічних розробок і ринкових ризиків.

Основні сфери регулювання криптовалюти зазвичай включають:

Вимоги щодо боротьби з відмиванням грошей (AML) і «Знай свого клієнта» (KYC): багато країн вимагають від бірж криптовалют і постачальників послуг застосовувати надійні протоколи AML і KYC . Ці заходи спрямовані на запобігання незаконній діяльності, такій як відмивання грошей, шахрайство та фінансування тероризму, шляхом перевірки особи користувачів і моніторингу підозрілих транзакцій.
Ліцензування та реєстрація: у деяких юрисдикціях криптовалютні підприємства повинні отримати спеціальні ліцензії або зареєструватися в регуляторних органах, щоб працювати легально. Ці ліцензії часто супроводжуються спеціальними експлуатаційними вимогами та вимогами до відповідності для забезпечення прозорості та захисту споживачів.
Оподаткування: транзакції з криптовалютою, включаючи торгівлю, прибутки та навіть винагороди за майнінг, можуть оподатковуватись. Залежно від країни це може включати податок на приріст капіталу, податок на прибуток або навіть податок на додану вартість (ПДВ). Уряди все більше посилюють податкову політику, щоб зафіксувати дохід від криптовалютної діяльності, вимагаючи від користувачів точного звітування про прибутки та збитки.
Захист споживачів: багато регуляторних рамок зосереджені на захисті користувачів від шахрайських схем і забезпеченні справедливості на ринку криптовалют. Це включає зобов’язання щодо прозорості для бірж і постачальників послуг, а також заходи щодо забезпечення безпеки коштів користувачів.
Правила щодо цінних паперів: у деяких випадках криптовалюти, особливо ті, що випущені через первинні пропозиції монет (ICO), можуть класифікуватися як цінні папери, що робить їх підпорядкованими традиційним законам про цінні папери. Ця класифікація вимагає від емітентів реєструвати свої токени у відповідних фінансових органах і дотримуватися правил щодо цінних паперів, щоб уникнути штрафних санкцій.
Нагляд за фінансовим ринком. Регуляторні органи можуть контролювати криптовалютні біржі та торгові платформи, щоб запобігти шахрайству, інсайдерській торгівлі та маніпулюванню ринком. Цей нагляд має вирішальне значення для підтримки цілісності ринку та довіри інвесторів.
Норми платіжних послуг: у деяких країнах криптовалюти визнаються законними платіжними інструментами та підпадають під дію правил, що регулюють платіжні послуги. Це може включати вимоги щодо ліцензування, ліміти транзакцій і дотримання місцевого платіжного законодавства.
Положення щодо блокчейну та смарт-контрактів: Оскільки технологія блокчейну та смарт-контракти продовжують розвиватися, деякі юрисдикції вивчають правила, які стосуються їх використання. Ці нормативні акти спрямовані на сприяння інноваціям, забезпечуючи при цьому відповідне вирішення проблем із законодавством, безпекою та відповідністю.

Важливо пам’ятати, що нормативне середовище для криптовалют залишається в стані зміни. У міру зрілості ринку та появи нових ризиків уряди та фінансові органи, ймовірно, запровадять нові правила або змінять існуючі. Користувачі та компанії криптовалюти повинні бути в курсі нормативних актів у своїй юрисдикції, щоб забезпечити дотримання вимог і уникнути потенційних судових проблем.

Бути в курсі нормативних змін має вирішальне значення, оскільки ландшафт швидко розвивається, і дотримання місцевих законів є ключовим для тих, хто працює в криптопросторі.

Чи однакові криптовалюти та фіатні гроші?

Відповідь і так, і ні.

Криптовалюти, як і традиційні фіатні гроші, служать засобом обміну та можуть діяти як засіб збереження вартості. Однак вони пропонують революційні функції, з якими не може зрівнятися нинішня фіатна система. Криптовалюти можуть бути передані та використані будь-ким, у будь-якій точці світу, у будь-який час, не покладаючись на банки чи уряди. Ця децентралізація є, мабуть, найбільш трансформаційним аспектом цифрових валют, пропонуючи людям повну автономію над своїми фінансовими операціями.

Фіатні гроші, з іншого боку, здебільшого являють собою борг. Коли центральний банк випускає банкноти, він, по суті, виставляє вимоги щодо державного боргу. Таким чином сучасні економіки, такі як ЄС і США, створюють гроші. Більшість бумажних грошей вводиться в обіг при видачі позик. Банки генерують нові гроші, коли люди позичають їх, і без таких позик значна частина валюти не існувала б. У випадку з доларом США, наприклад, його обіг сильно прив’язаний до боргів споживачів.

Навпаки, біткойн працює за принципово іншим принципом. Він не прив’язаний до боргової системи, і його цінність не залежить від урядових обіцянок. Натомість вартість біткойна залежить від його корисності як децентралізованого засобу обміну, який підтримується обмеженою пропозицією. На відміну від фіатних грошей, які можна друкувати нескінченно, біткойн має фіксований ліміт у 21 мільйон одиниць, що робить його дефіцитним за задумом.

Однією з найбільш визначальних особливостей біткойна є його вбудований механізм контролю інфляції за допомогою процесу, відомого як халвінг біткойна . Ця подія, яка відбувається приблизно кожні чотири роки, вдвічі зменшує винагороду, що надається майнерам за перевірку нових транзакцій, зменшуючи швидкість створення нових біткойнів. Ця модель дефіциту відображає модель дефіциту дорогоцінних металів, таких як золото, потенційно підвищуючи вартість біткойна, оскільки його пропозиція стає дедалі обмеженішою.

Для інвесторів розуміння термінів і наслідків халвінгу біткойнів має вирішальне значення, оскільки ці події історично впливали на ринок. Відстеження наступного циклу халвінгу допомагає інвесторам приймати зважені рішення щодо своїх портфелів.

У той час як фіатні гроші отримують більшу частину своєї вартості від боргової системи та державної підтримки, біткойн працює незалежно від таких механізмів. Його цінність заснована на довірі користувачів і математичній прозорості базової технології. Транзакції в мережі Bitcoin перевіряються та незмінні, що дає користувачам впевненість у її безпеці та надійності.

Підсумовуючи, хоча і фіат, і криптовалюта функціонують як форми грошей, вони відрізняються за своїми основними структурами. Фіатні валюти контролюються централізовано та прив’язані до державного боргу, тоді як біткойн та інші криптовалюти пропонують децентралізовану альтернативу, надаючи користувачам повний контроль і прозорість. У зв’язку з цим виникає запитання: яка система є більш перспективною для майбутнього — децентралізована модель біткойна чи боргова система фіатних операцій.